Біль голодних років (1932-1933)

У тридцять третьому
і я на світ з'явився
в козацькому,
вербовому краю,
коли в селі
голодомор чинився
і нищили всю
націю мою...

                      Бідняк Г. «Як вижив я...»

Немає на Україні села, де б голод не залишив своїх слідів. Здавна Україна була багата на  родючу землю і на хліб. І хіба можна було уявити, що колись народ-хлібороб помре на чорноземах від голоду?  Не було ж ні війни, ні потопу. Як же це сталося, що вмирали селяни – хлібороби і їх діти.  Збираючи  врожай, селянин  радів, що може прогодувати свою сім’ю, а на наступний день все було інакше…

Голодні 1932-1933 роки. Ця трагедія забрала  життя мільйонів українців. Від голоду помирали і старі і молоді. Першими ішли із життя діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2 третин учнів, для них не  пролунав перший дзвоник.

Болить і досі незагоєна рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в живих. Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося витерпіти нашому народові. І нам треба сьогодні так жити, щоб смерть  наших людей була виправдана  щасливою і  вільною долею нашого  народу  в незалежній державі. Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого  майбутнього.

В районній бібліотеці для дітей підготовлено перегляд літератури «Біль голодних років (1932-1933)». Тож запрошуємо усіх приєднатися до людської пам’яті і прочитати книжки, які допоможуть Вам краще пізнати ці трагічні події в житті нашого народу.