четвер, 25 травня 2017 р.

Христос Воскрес, моя дитино!

Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт.
Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!». Чекали Великодня...
От урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!». Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!».
Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними. Перехрестімося до ікони, помолімося «Отче наш». І сідаймо до святкового столу, сказавши всім, хто в хаті:
—  Христос воскрес!
Пообідавши, всі виходьмо з хати, хай невидимо увійдуть до неї наші родичі, яких вже немає на білому світі, й теж покуштують великодніх страв.
Винесімо худібці та птиці крихіт свяченої Паски і прокажімо:
—  Христос воскрес!
Радіймо, що з воскресінням Христа настала весна, і сподіваймося, що вона принесе нам щастя.
Вітаймося з усіма, кого стрінемо, словами: «Христос воскрес!».                     
А як нас привітають, відповідаймо: «Воістину воскрес!». 
(Адрій М'ястківський, оповідання "Великдень").





 





.


















Немає коментарів:

Дописати коментар