У тридцять третьому
і я на світ з'явився
в козацькому,
вербовому краю,
коли в селі
голодомор чинився
і нищили всю
націю мою...
і я на світ з'явився
в козацькому,
вербовому краю,
коли в селі
голодомор чинився
і нищили всю
націю мою...
Бідняк Г. «Як
вижив я...»
Немає на Україні села, де
б голод не залишив своїх слідів. Здавна Україна була багата на родючу землю і на хліб. І хіба можна було
уявити, що колись народ-хлібороб помре на чорноземах від голоду? Не було ж ні війни, ні потопу. Як же це
сталося, що вмирали селяни – хлібороби і їх діти. Збираючи
врожай, селянин радів, що може
прогодувати свою сім’ю, а на наступний день все було інакше…
Голодні 1932-1933 роки. Ця
трагедія забрала життя мільйонів
українців. Від голоду помирали і старі і молоді. Першими ішли із життя діти. У
вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2 третин учнів, для них
не пролунав перший дзвоник.
Болить і досі незагоєна
рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в
живих. Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося
витерпіти нашому народові. І нам треба сьогодні так жити, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і
вільною долею нашого народу в незалежній державі. Ми повинні знати правду
минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого майбутнього.
В районній бібліотеці для
дітей підготовлено перегляд літератури «Біль голодних років (1932-1933)». Тож
запрошуємо усіх приєднатися до людської пам’яті і прочитати книжки, які допоможуть Вам краще пізнати ці трагічні події в житті нашого народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар