День парасольки

Батьківщиною парасольки історично можна вважати Китай або Єгипет, найстаріша датована 21 роком н.е. Виготовляли з листя пальми, пір'я птахів та бамбуку. Парасолька була атрибутом розкоші, тому першими власниками таких приладів ставали правителі та знать. Спочатку він застосовувався виключно як захист від сонця, і важив більше 2 кг, а довжина ручки була близько 1,5 м. Географія парасольок розширилася у XIV ст. Тоді парасольку з Китаю завезли у Францію та Голландію, де згодом вона стала неодмінним атрибутом жіночого туалету. Як каркас використовували китовий вус, а тканини застосовували дуже різні: від мережива до щільного атласу. В кінці ХІХ ст. був розроблений незвичайний варіант перетворення парасольки в ручний громовідвід: для цього зверху встановлювали довгий металевий стрижень, який з'єднувався із землею дротом. Власник парасольки, сховавшись під шовковим шатром, міцно тримав в руках дерев'яну ручку — ізолятор. А в США в середині ХХ ст. жіночу парасольку пропонувалося використовувати як засіб захисту не від дощу, а від нападів на вулиці: ці парасольки після простого натиску на ручку, випускали хмару сльозоточивого газу у бік лиходія і одночасно включали сирену. Але парасолька так і залишилася парасолькою, а не зброєю самооборони, і до цього дня захищає нас від негоди. В Україні парасольки з'явилися в кінці ХVIII ст. Вони прийшли разом з модами, модистками і іншими паризькими досягненнями. Полегшений варіант парасольки створив в Англії у 1850-х механік Семуель Фокс. Він запатентував парасольку, яка мала форму тростини, полегшений металевий каркас і спиці, які складалися. 1969-го американський винахідник Бред Філліпс отримав патент на парасольку: ту, якою ми користуємося сьогодні.