Людина на всі часи...

Григорій Сковорода відомий як одна із найбільш важливих і впливових особистостей, які формують нашу історію. Його філософія справила величезний вплив на людей в усьому світі. За версією Юнеско, Сковорода входить до п’яти мудреців світу - разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип - «Жив, як учив». Григорій Сковорода родом з козацької сім’ї із села Чорнухи на Полтавщині. З дитинства захоплювався музикою: слухав кобзарів, співав церковних пісень, навчався в дяка, з п’яти років міг змайструвати сопілку і відтворював на ній пташиний спів. А вже в зрілому віці Сковорода приємно й зі смаком грав на флейті, скрипці, бандурі та гуслях. Словом, іще в дитинстві він напрочуд тонко відчував те, про що скаже згодом, коли стане дорослим: «Музика – це великі ліки в скорботі, втіха в печалі, забава в щасті». Сковорода дуже любив тварин. Кажуть, його неодмінним товаришем у мандрах був вірний пес. Та особливо наш філософ любив птахів. Недарма він так часто і з таким теплом змальовував їх у своїх творах. Тут і горлиці, і дятли, й жайворонки, і лелеки, й соловейки... Навіть правду-істину він змалював в образі птаха. Цікавився наукою. З 16 років ( а за однією з версій дослідників, з 12 років) навчався в Києво-Могилянській академії, опанував латину, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, італійську та угорську мови. Проте вищої освіти так і не отримав. У 1745 році в складі експедиції з добору токайських вин потрапив у Європу. Упродовж п’яти років на території сучасних Угорщини, Словаччини, Австрії (можливо, також Італії та Німеччини) здобував освіту, відвідуючи лекції, бібліотеки. Повернувшись до України, Григорій Сковорода викладав у Переяславському колегіумі поетику за запрошенням місцевого єпископа. Але його програму єпископ не схвалив, і Сковороду звільнили. Мандрував Україною, зупинявся в друзів. На цей час припадає написання більшості творів, які через заборону книговидання в Україні не друкувалися, а переписувалися й поширювалися усно. Відмова від матеріальних цінностей для нього є одним із щаблів духовного розвитку: «Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія». Григорій Сковорода мало їв і спав, проте відзначався добрим самопочуттям і гарним гумором. У серпні 1759 року Сковорода став викладачем поетики Харківського колегіуму, де мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо. На той час він уже дуже вирізнявся від загалу, сторонився почестей та відмовлявся від нагород. Величний, гордий мандрівник, філософ, письменник, музикант, Г. С. Сковорода зробив значний вклад в українську культуру і залишиться в пам’яті нації надовго. Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав…»