Єднаймо душі словом Кобзаря

   У кожного народу є великі поети, яких знають усі: і дорослі, і діти. Для українського народу таким поетом є Тарас Григорович Шевченко. Його ще називають Великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він назвав «Кобзар».

Нам дісталися у спадок рядки його поезій, картини і малюнки. І кожного разу, неначе вперше, ми відкриваємо для себе неймовірний світ шевченківського слова й пензля. І кожного разу, звертаючись до творчості Тараса Шевченка, ми знаходимо в ній відображення сучасності, того життя, яке маємо зараз, у цю саму мить.

   Тарас Григорович завжди багато думав про дітей, він часто згадував своє нещасне дитинство і писав:

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої:

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу…

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось від гіллі,

Одне-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя…

   Шевченко залишається улюбленим поетом багатьох поколінь українського народу, його вірші і зараз із задоволенням читають діти. Голосні читання «Єднаймо душі словом Кобзаря» традиційно пройшли в нашій бібліотеці. Усі, хто завітав у ці березневі дні до нас, із задоволенням читали поезії Тараса Шевченка.