Мільйони і мільйони жертв, закатованих найстрашнішою смертю – голодом, живуть у пам’яті і вимагають розповідати про них правду, аби подібне не повторилося ніколи. В дитячій бібліотеці підготовлено виставку-жалобу: «День жалю… День скорботи, печалі Запалив нашу свічку. Свічки – Це ті душі, листочки опалі, Хто став тінню в голодні роки…» З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар із душі спадав. Наша пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку. Запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями…