День вишиванки

День вишиванки. Це великий день, Бо люди згадують сім’ю, родину. Як шила мати і вела пісень, Сорочку гарну вишивала сину. Лягав собі узор на полотні, А мати шила і думки вплітала. Так долю вишивала день при дні, Щоб добра доля сина не минала. А як же вишивала рушники І дарувала дітям на дорогу… Щоб діти подолали всі шляхи Й верталися до рідного порогу. В тих вишиванках думи і пісні, Про щастя мрії, туга за синами, Тривога вічна, гарні дні ясні, До Бога звернення — молитва мами. (Надія Красоткіна) Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе - особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія, міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Одягали їх у свята та на щодень. Для вас, друзі, ми підготували тематичний перегляд «Вишиванка – поема життя, закодована вічність в узорах». Завітайте до нас і взнайте більше!