День вишиванки

День вишиванки. Це великий день, Бо люди згадують сім’ю, родину. Як шила мати і вела пісень, Сорочку гарну вишивала сину. Лягав собі узор на полотні, А мати шила і думки вплітала. Так долю вишивала день при дні, Щоб добра доля сина не минала. А як же вишивала рушники І дарувала дітям на дорогу… Щоб діти подолали всі шляхи Й верталися до рідного порогу. В тих вишиванках думи і пісні, Про щастя мрії, туга за синами, Тривога вічна, гарні дні ясні, До Бога звернення — молитва мами. (Надія Красоткіна) Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе - особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія, міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Одягали їх у свята та на щодень. Для вас, друзі, ми підготували тематичний перегляд «Вишиванка – поема життя, закодована вічність в узорах». Завітайте до нас і взнайте більше!

Зазвичай, нашій бібліотеці дарують книги, але не сьогодні… До нас завітала родина Гурських з такими, незвичайними для бібліотеки, подарунками. Нам подарували декілька дерев’яних макетів, зроблених руками Федора Петровича. Ті чудові роботи таять в собі тепло та особливу чарівність. Тож завітайте до нас і відчуйте це самі! А ми щиро дякуємо пану Федору та його дружині Аллі.

День Європи

У ці травневі дні все європейське співтовариство відзначає День Європи. Цей день став символом нового початку вільного та успішного шляху і в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці кожного з нас і ми – частина Європи. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення українців жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи. І ми прагнемо, щоб саме завдяки книгам діти більше дізнавалися про ЄС, історію та сьогодення європейських країн. Для цього в нашій бібліотеці і створено такий інформаційний куточок, який користується неабияким інтересом у наших користувачів.

Цікаво про письменника: Василь Стефаник

«Коли народився Василько, села йому свої співанки стелили, аби вони дитині серце обвивали, аби дитина м’яке серце мала. І своїми слізьми дитину купали, свій біль у діточе серце переливали…». Так писав побратим Стефаника Марко Черемшина. А народився Василь Семенович 14 травня 1871 року в заможній селянській родині в селі Русові, неподалік старовинного Снятина на Івано-Франківщині. Батько був чоловіком крутої вдачі і практичного розуму. Одержимий жадобою збагачення, Семен Стефаник не давав спуску ні наймитам, ні дружині, ні дітям. Наймити ненавиділи його і проклинали, дружина і діти боялися. Мати письменника, Оксана Кейван, мала ніжне і безмежно добре серце – «обділила б усіх бідних, віддала б їм своє добро». Невтомна трудівниця, вона виховувала і в дітей любов до праці. Початкову освіту Стефаник здобув у рідному селі. Сільська школа навчила його грамоти, Снятинська (1888-1893) та польська гімназія в Коломиї – «строїла душу». За активну громадсько-політичну роботу був виключений з гімназії «за політику». Середню освіту він здобував у Дрогобичі, де знайомиться з Іваном Франком. 1897 року важко захворіла мати Стефаника, невимовний біль за неї зробив його ще чутливішим до болю і горя народу. Його листи набирають форми поетичних мініатюр. Народжувався Стефаник - поет. Перший період творчості охоплює 1897-1901 роки. За цей час написано 39 новел, що ввійшли у чотири збірки: «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово». Чільне місце у творчості Стефаника займає тема знедоленого дитинства. «Кленові листки», «Катруся», «Діточі пригоди» - ось далеко не повний перелік творів, у яких письменник тепло, ніжно, з глибоким співчуттям змальовує образи сільських дітей. Під враженням подій 1914-1918 років, з’являються новели «Марія», «Сини», які свідчать про велике прагнення Стефаника бачити Україну незалежною, вільною. Його камінні слова зорями сяють на всю нашу країну. І ніколи не згаснуть. Якщо хочете взнати більше про Василя Стефаника, то завітайте до Крижопільської бібліотеки для дітей. Ми чекаємо!

День Перемоги

Минають роки, відлітають у вічність, але такі дати непідвладні рокам. В народній пам’яті назавжди залишаться світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. І зовсім мало зосталося тих людей, які наближали цю перемогу, котрим пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня перемоги. Це вони вибороли для дитинства радість, для юності – волю, для зрілості – спокій. І годі змиритися з думкою, що прийде ж день, коли піде з життя останній із цих людей… Піде у вічність і понесе з собою спогади. Що ж лишиться після них? Лишиться пам'ять. Ось для цього в бібліотеці для дітей ми і підготували виставку-пам'ять «Про мужність, героїзм та перемогу». На сторінках книжок описуються не лише історичні факти, а й розповідається про подвиги наших дідів та прадідів, про кохання, дружбу, надію, горе, смерть, радість, самопожертву та самовіддане бажання допомогти іншим. Іншими словами, всі вони показують, якою була ця війна та яку ціну за неї довелося заплатити. Тож завітайте до нас, ці книжки чекають на Вас.

26 квітня. 35-а річниця Чорнобильської катастрофи

Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава. Чорнобиль… Це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять і наш нестерпний біль. 35 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце… Забути про це чи викреслити з нашої пам’яті – неможливо. Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. В бібліотеці функціонує виставка-спомин «Гіркий полин твоєї долі, Україно…». Завітайте до нас, перегорніть сторінки книжок та періодичних видань, згадайте та задумайтеся! Чуєте, люди?! Лунає над світом Стогін Чорнобиля дзвоном страшним… В муках страждають дорослі і діти, – Мертвих забути нелегко живим! Бог наш Великий дав право всім людям – Хрест Свій святий крізь життя пронести. Дзвони Чорнобиля стогоном будять, Щоб від нещастя весь світ вберегти. Гріх перед Богом спокутувать будуть Ті, хто порушив Закони святі, – Дзвони Чорнобиля стогоном будять, Щоб не було чорних днів у житті! Стогін Чорнобиля спогадом-болем Не затихатиме в наших серцях, – Пам’ять про жертви не згасне ніколи! Їй пломеніти в прийдешніх віках!.. (В.Пасічник «Стогін Чорнобиля»)

22 квітня. Міжнародний день Землі.

Це свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних ресурсів, якими наділила нас природа. У різних куточках земної кулі в цей день небайдужі люди проводять різні яскраві та водночас корисні заходи, спрямовані на те, щоб нагадати всім і кожному про те, що людина є частиною природи, а не її господарем. Якщо кожна людина дотримуватиме чистоти у власній оселі, у лісі, де гуляє, на підприємстві, де працює, наскільки зміниться все довкола. Так, нам треба схаменуться, Земля чекає від нас мудрості, милосердя. Задовольнити природний потяг до пізнання чарівного світу довкілля допоможуть книги. Тож, друзі, завітайте до Крижопільської бібліотеки для дітей, тематична добірка «Свій голос віддаю за матінку-природу», чекає на вас.